Blog

Література — це цікава платформа, куди можна скидати найцікавіші плоди нашої уяви й створювати унікальні світи. Автори та авторки пишуть не лише світові бестселери, але й створюють цікаві літературні напрямки. Наприклад, п’яним батьком брудного реалізму вважають Чарльза Буковскі, королем жахів — Стівена Кінґа, а майстром легкого пера жанру фентезі — Террі Пратчетта. Неймовірно, правда ж? Ми пропонуємо вам ознайомитися з не менш цікавим і досить популярним жанром — магічний реалізм, який є умовним балансом між реальністю і світом сповненим чудес.

Обіцяю, що ми не будемо проходити у цій статті курс шкільної літератури. Ми не будемо говорити про жуків із депресією (надіюсь, що це не читає жук із депресією, бгг). Інколи мені подобається перевертати творчість класичних письменників із ніг на голову і дивитися, що ж буде… Отож, чи задумувалися ви про те, чи вміє пан Кафка жартувати, окрім того, як заганяти нас в екзистенційну кризу? Якщо так, то круто, а якщо — ніт, то нумо поглянемо на творчість цього класика інакше.

Я подумала, що вас точно зацікавить тема “особливих” людисьок, які надають перевагу переховуватися у маленьких кімнатках, щоб жорстокий та несправедливий світ не кашлянув на них! Дивний карантин довжиною в життя. Патрік Зюскінд – німецький письменник, який став літературним психологом та розклав по поличках термін “особливих людей” у своїх доробках.