Я впевнена, що більшості із нас мамуся-татуся або бабуся-дідуся читали історію про сімейство білих, круглих і гладких на вигляд, з великими мордами, що робить їх віддалено схожими на гіпопотамів істот. Ми бігли чимдуж зі школи, щоб бахнутися на диван і дивитися про них мультик. Дитяча магія, яка досі живе у всіх дорослих на вигляд дітей. Знову вмощуйтеся зручніше, бо сьогодні у нас з вами велика пригода до Мумі-долини, яку створила Туве Янссон.
Заберіть від екранів вагітних чоловіків, філологів та атеїстів, бо наступний книжково-літературний огляд може образити вашу темну сторону. Попередження: тут ви не знайдете жодних інструкцій, як викликати цукеркового гнома або як зняти поручу з кота, щоб той вночі не перекидав у вашій кімнаті вазонки. Проте ви знайдете моторошну історію, яка стала вже своєрідним культом серед темних романів. Як образ одержимої дияволом дівчинки увійшов у масову культуру? Чи можна вважати “Екзорциста” класикою жанру жахів? Добридного дня, шановне товариство полоскотати собі нерви, сьогодні у нас на порядку денному Вільям Блетті та його всесвітньовідомі демони!
Відкриваймо з ноги двері, бо я до вас знову із готичною класикою від містичного Едгара По. Що не кажіть, але вміють ці похмурі (давно мертві) чоловічки гарно порівнювати океани скромної планети Земля з океанами людських (кхм, проклятих) душ. Наступна стаття чудово пасуватиме людям, які колись прочитали на уроці світової літ-ри “Пригоди Робінзона Крузо” і з того самого шкільного моменту захопилися пригодницьким жанром. Та-ак, варто додати, що наступний доробок буде засолений містикою і морським психоделіком, проте незвичним, таким стареньким та готичним (словом, все як ви любите).
Нічого. Але може трохи відчуєте на собі 19 століття, гостру і темну готику Франції, трохи митців, які захворіли на божевілля та почнете помічати більше жовтих знаків. До вашої уваги скромний огляд на збірку оповідань “Король у жовтому” від Роберта Чемберса. (Не обіцяю, чи ви після прочитання моєї статті не збожеволієте.)
Банально, стереотипно та упереджено, але сучасний світ залежний від смартфонів, так чи інакше, але ми цифрові зомбаки. Уявімо, що у випадковий сонячний день усіх людей змінить, перепрошиє, зітре всі дані умовний “імпульс”, що тоді? Безумовно, ми всі “помремне”, бо важко зараз знайти людину, яка б не користувалася дарами цивілізації (хіба ви частинка дикого племені, але як ви читаєте цю статтю?). Чи врятує нас Wi-Fi від зомбі? До вашої уваги, огляд на книгу “Зона покриття” — про те, як сучасні люди не готові до апокаліпсиса.
Література — це цікава платформа, куди можна скидати найцікавіші плоди нашої уяви й створювати унікальні світи. Автори та авторки пишуть не лише світові бестселери, але й створюють цікаві літературні напрямки. Наприклад, п’яним батьком брудного реалізму вважають Чарльза Буковскі, королем жахів — Стівена Кінґа, а майстром легкого пера жанру фентезі — Террі Пратчетта. Неймовірно, правда ж? Ми пропонуємо вам ознайомитися з не менш цікавим і досить популярним жанром — магічний реалізм, який є умовним балансом між реальністю і світом сповненим чудес.
Обіцяю, що ми не будемо проходити у цій статті курс шкільної літератури. Ми не будемо говорити про жуків із депресією (надіюсь, що це не читає жук із депресією, бгг). Інколи мені подобається перевертати творчість класичних письменників із ніг на голову і дивитися, що ж буде… Отож, чи задумувалися ви про те, чи вміє пан Кафка жартувати, окрім того, як заганяти нас в екзистенційну кризу? Якщо так, то круто, а якщо — ніт, то нумо поглянемо на творчість цього класика інакше.
Вам сумно і самотньо у готичному жанрі літератури? Помалювали коників на поличках зі своїми улюбленими прочитаними книжечками й все одно не знаєте, що почитати? Кінґ, чий безсумнівний талант протягом десятиліть лякав і захоплював читачів, не перестає дивувати (темний Всесвіте, бережи діда). Спеціально для вас цікава та нова добірка книг від короля жахів — Стівена Кінґа! Мінорні гусятка, чи готові ви до бридкого бенкету, де головними стравами будуть темні куточки людської психіки та жахливі реалії, які ховаються за звичайною буденністю? Ні? Ай! Нумо гортати зі мною наступну добірку книг!
Я подумала, що вас точно зацікавить тема “особливих” людисьок, які надають перевагу переховуватися у маленьких кімнатках, щоб жорстокий та несправедливий світ не кашлянув на них! Дивний карантин довжиною в життя. Патрік Зюскінд – німецький письменник, який став літературним психологом та розклав по поличках термін “особливих людей” у своїх доробках.
Її суржикоподібний сленг був популярним до того часу, як це стало трендом спілкування у Twitter (най би тебе качка копнула, клятий Маск зі своїм “іксиком”). Шановне панство, дорога родина, колежанки та круті хлопці, ми дібралися до класики укрсучліту. Любите похіхікати, але Остап Вишня і його “Моя автобіографія” протерта до дірок? Літературна мова класна, але ви чомусь щоразу плачете, коли чуєте такі рідні сленги нульових, як “чікса”, “фраєр”, “поц”, “бабки” та “чувак”? (Ой, буду відверта, я зумер, ніякий не міленіал, ай ем сорі).