Огляди книг

Словом, пройшла моя любов до вампірів, до вуйка Дракули та блідолицьої Кармілли… Ту-ту-ту, гостбастерс! Так, тепер я мисливець за привидами, але знаєте я не Дін, я не Сем із “Надприродного”, я щось більше — я навіжений мисливець за класичними хорошими горорами. Якби Кінґ був умовним Антоном із “Файни Юкрайни”, то про неї сказав, що вона “багіня”, себто богиня жахів без привидів. До вашої уваги огляд на темну готичну творчість Ширлі Джексон та її історії про людський жах, БУ!

Ой, ну і хто не любить читати кумедні примітки (ви ж мої читаєте, авжеж)? Абсурд, смерть та слони! Чесне слово з’їла корова, а на мене впала випадкова книга одного англійського письменника, який дуже полюбляє капелюхи! Дивне знайомство і не менш цікаве відкриття доброго гумору (нумо барабанні палички зіграйте добрячу мелодію інтриги), до вашої космічно-абстрактної уваги — Террі Пратчетт та неповторна подорож до “Дискосвіту” (далі без лапок) !

Нічого. Але може трохи відчуєте на собі 19 століття, гостру і темну готику Франції, трохи митців, які захворіли на божевілля та почнете помічати більше жовтих знаків. До вашої уваги скромний огляд на збірку оповідань “Король у жовтому” від Роберта Чемберса. (Не обіцяю, чи ви після прочитання моєї статті не збожеволієте.)

Література — це цікава платформа, куди можна скидати найцікавіші плоди нашої уяви й створювати унікальні світи. Автори та авторки пишуть не лише світові бестселери, але й створюють цікаві літературні напрямки. Наприклад, п’яним батьком брудного реалізму вважають Чарльза Буковскі, королем жахів — Стівена Кінґа, а майстром легкого пера жанру фентезі — Террі Пратчетта. Неймовірно, правда ж? Ми пропонуємо вам ознайомитися з не менш цікавим і досить популярним жанром — магічний реалізм, який є умовним балансом між реальністю і світом сповненим чудес.

Обіцяю, що ми не будемо проходити у цій статті курс шкільної літератури. Ми не будемо говорити про жуків із депресією (надіюсь, що це не читає жук із депресією, бгг). Інколи мені подобається перевертати творчість класичних письменників із ніг на голову і дивитися, що ж буде… Отож, чи задумувалися ви про те, чи вміє пан Кафка жартувати, окрім того, як заганяти нас в екзистенційну кризу? Якщо так, то круто, а якщо — ніт, то нумо поглянемо на творчість цього класика інакше.