Спливаючи на поверхню – рецензія фільму «Аквамен»

aquaman_4320x1080_0

Джеймс Ван – режисер, котрий звик витягувати терпимий візуал із мізерних бюджетів. Якщо ви втомились від скрімерів в жахастиках, де звичайне обличчя перетворюється в обличчя монстра – то це його заслуга. І попри те, що гуляє думка, ніби саме через це йому довірили «Аквамена», я гадаю, що справа в іншому. І, аби не тягнути кота за хвоста а бика за роги, скажу, що фільм мені сподобався. Якщо вам цього достатньо – можете далі не читати, бо я майстер занудних рецензій.

Аквамен – зайвий доказ, що WB та DC варто було почати із сольних фільмів. Однак я вважаю, що ця помилка послужила своєрідним поштовхом для режисерів, на кшталт Джеймса Вана, аби витягнути зі своїх запасів креативу максимум. «Аквамен» міг бути прохідним, звичайним та, навіть, непоганим блокбасером. «Веном» зайвий раз доводить, що фанати готові давати кредит довіри таким фільмам. Але все ж таки «рибо-мен» став для мене дуже крутим атракціоном, справжньою великою пригодою, хоча й досить стандартною.

aquaman-james-wan-1200x520

Ненавиджу цю частину… Артур Карі – дитя двох світів. Син королеви Атлантиди та звичайного доглядача маяка. Але він, напівкровний принц (диви, як загнув) – законний спадкоємець трону Атлантів. Однак він не хоче займати посаду короля, аж поки його молодший брат Орм, сьогоднішній король, не вирішує почати війну проти жителів суші. Єдиний спосіб зупинити його – знайти міфічний тризуб короля Атлантиди, котрий дає своєму володареві силу керувати всіма морями та їх королівствами. А ще можете почитати у Вікіпедії, що там та як.

До виходу фільму люди порівнювали «Аквамена» із «Чорною Пантерою», що дуже дивно, враховуючи що висновки були зроблені на основі одного трейлеру. Я ж скажу, що, якщо це й «Чорна Пантера» від DC, то як мінімум це «Чорна Пантера» навиворіт. Адже Артур – радше Кіллмонгер, ніж Т’чала. Це напівкровка, загублений десь удалині, котрий шукає шлях в своє королівство та спосіб його завоювати. Він цинічний, грубий та, іноді, жорстокий. Не хочу вдаватись у спойлери (що, іноді, неможливо), але на початку фільму є сцена, де він залишає одного із лиходіїв помирати. І, хоча, той сам винен у власній загибелі, якийсь рандомний Супермен чи Людина-Павук так би не вчинили.

Взагалі, на перший погляд може здатись, що це певна суміш фільмів MARVEL. Трохи «Чорної Пантери» із їхнім королівським сетингом, трохи «Вартових Галактики» та третього «Тора» (котрий, просто, сам на Вартових скидається) із їхньою музикою 80-х та візуалом, трохи «Людини-Мурахи» із декотрими сюжетними ходами… Але насправді, мені здається, Ван не намагався нічого копіювати. Він просто йшов за стандартною 12-кроковою схемою мономіфу (думаю, не варто прикидатись розумником, ви знаєте, що це таке). І, так вже вийшло, що більшість фільмів теж повторюють цю схему. Іноді витягують лише частини. Так чи інакше, саме тому «Аквамен» здається таким знайомим. Але саме тут є приклад того, чому система мономіфу завжди працює, якщо реалізувати її правильно. Кожен крок тут наповнений дією, нестримним екшеном. Весь той час, що фільм триває, вас не змушують слухати занудні діалоги (не більше, ніж потрібно). Кожного разу, коли Артур ніби досягає мети, щось заважає йому, змушує іти далі та шукати новий вихід із ситуації. В плані реалізації мені «Аквамен» більше схожий саме на «Вартових Галактики», якщо вже на те пішло. Замініть космос на океан… Забудьте.

Звичайно це фільм-атракціон. Але хороший, наповнений дуже різноманітним екшеном. Тут вам покажуть битви у воді та на суші, погоні на підводних кораблях та битви із велетенськими монстрами… Ну і для «хардкорних фанатів» будуть свої цукерочки. А ті, хто ніколи не читав комікси, але дивився яскраві картинки в інтернетах – є класичний костюм Аквамена. Та годі вам, ніби ви не знали…

aquamans-new-trailer-is-more-of-the-same-as-before

Все це приправлено видовищними спецефектами. Тут величезне різноманіття всіляких монстрів, рас і «місцевих босів». Самі зрозумієте, про що я. Нічого особливого, просто те, що робить розважальний фільм справді розважальним. Це ті деталі, що зробили всілякі «Зоряні Війни» великими пригодами. Можна було б обійтись і без цього, але тоді фільм би так не заворожував.

Мера, у виконанні Ембер Герд, хто би що не говорив, виконує тут більш нетривіальну роль, ніж інші подібні персонажі в сольних фільмах. Маю на увазі, що вона не «пані у біді». Складалось враження, що Мера частіше рятує Аквамена, ніж навпаки. Не знаю, наскільки це дивно та чи доречно… Вирішуйте самі.

mera1

Орм, звичайно, просто «король-узурпатор», але достатньо «не пустий», аби він не викликав смішків та, в якомусь сенсі, його можна було зрозуміти. Дольф Лунгрен та Уілем Дефо – стандартні другорядні персонажі, котрі виконали свої ролі навідмінно. На щастя, вони тут теж введені не просто «аби були». Їх ролі міг виконати, звичайно, хто завгодно, але персонажі штовхають сюжет і я радий, що його штовхають саме ці актори.

2096694_jpg-r_1280_720-f_jpg-q_x-xxyxx

Про Джейсона Момоа – багато говорити не хочу. Він вніс у ту роль все, що тільки міг. Ну і, звичайно, тішить, що коли Джеймс (не Джейсон) міг схалтурити та просто повторити деякі стандартні сюжетні ходи для додаткової мотивації… Він цього не робить. Замість цього він перетворює ці ходи у досить милу сцену наприкінці фільму. Без спойлерів, як я вже говорив. Подивіться фільм – зрозумієте, про що я.

Музичний супровід від Греґсона-Уільямса теж раджу оцінити, під стать Марка Мезесбро. Хоча можна прогледіти й нотки підбірок Тайлера Бейтса. Хоча, може то така данина моді, не знаю.

Я кожного разу намагаюсь зробити рецензії коротшими… Я розумію, що читати оте все блудослівство не завжди весело. На щастя, кілька останніх абзаців були просто як риторична констатація. Тому що в цілому я можу просто сказати, що «Аквамен» мене розважив. Від перегляду я отримав трохи більше, ніж очікував. Саме завдяки тому, що фільм наповнений різноманітним екшеном та видовищною графікою, він здається таким хорошим. Переглянувши його – ви не знайдете для себе нічого нового. Тут не має оригінальних характерів чи повчальних уроків (у будь якому випадку тих, котрих ви ще не чули), навзаєм фільм дарує безліч позитивних емоцій та тримає, нехай не в напрузі, але під міцним враженням. Тож допоки всі говорять про новий мультфільм від Sony «Людина-Павук: Навколо Всесвіту» я пораджу вам сходити на «Аквамена». Не очікуйте повчальних уроків, просто сконцентруйтесь на подорожі, де одна неприємність змінюєтсья іншою і не дозволяє головним героям виконати основний квест. Мені цього було більш ніж достатньо.

Цього разу без джерел. Ембарго на рецензії “Аквамена” тільки-но зняли. З іншого боку, то трохи менше роботи, коли не перечитуєш купу англомовного матеріалу, просто аби потім тобі сказали, що ти дурень)

Схожі записи