Ми просто штовхаємо людей та тікаємо – рецензія фільму “Ліга Справедливості”

Бетмен вже знає, що Землю чекає щось жахливе та досі невідоме, і прийде «це» із космосу, адже його вже попередив Лекс Лютор. Бетмен вже почав зустрічати на Землі Парадемонів – монстрів, що харчуються страхом. Бетмен вже почав збирати команду, бо «ти не врятуєш світ самотужки».

Я людина сімейна, тому час виявляється не завжди, а пропонувати вам халявний «розбір» фільму «Ліга Справедливості» – у мене рука не піднялась. Для тих, хто очікував почути «як фільм», дізнатись чого від нього чекати та вирішити, іти на нього в кіно, а якщо іти, то з яким настроєм – це вам запропоновано у ролику-рецензії фільму «Ліга Справедливості». Тут же я виділив час і пропоную вам рецензію цього фільму за версією порталу «Олівець». Ролик можете переглянути нижче, одразу під цим абзацом. А ми переходимо до діла.

«DC не мають копіювати MARVEL, але на їхньому фоні вони надто похмурі, тому їм треба взяти приклад з MARVEL. Звичайно, DC мають мати власний стиль, але їм не завадить трохи гумору, як MARVEL, але гумор їм не притаманний, тому краще взагалі без гумору, от тільки тоді гумору буде замало. А ще їм потрібно зробити сольники кожного персонажа, як це зробили MARVEL, але все це буде копіркою з тих же МАРВЕЛ, тому командні фільми – гарний хід». Це не мої слова. Адже якщо ви подивитесь на коментарі та «рецензії» фанатів на різноманітних форумах, щось подібне й знайдете. Звичайно, не в одному речені і не від однієї людини, як у мене, це вже моє «авторське оформлення». І звичайно ж це все не про комікси, а про фільми. До чого я це все вів (якщо ви не знудились і дочитали до цього моменту) – так це до того, що Warner Bros та студія DC потрапили у заздалегідь програшну ситуацію. І не тому, що їхні фільми завжди гірші, не тому що із Заком Снайдером щось не так, справа у тому, що їхній «кіновсесвіт» просто з’явився пізніше, тож порівнянь не уникнути, і порівняння будуть всіх можливих мастей, кольорів та їх відтінків. Цьому ж в доказ те, що всі ці коментарі, котрі я читав раз за разом з’являлись задовго до виходу фільму «Ліга Справедливості».

Фільм «Ліга Справедливості» першопочатково знімав Зак Снайдер, але після трагічної події із його донькою Джос Уідон замінив його на пості режисера. І у фільмі це помітно. Ми отримали похмурий тон Снайдера та легкі жарти Уідона. І це принесло нам як плюси, так і мінуси. В залежності від поглядів та мейнстрімного бажання хвалити/критикувати фільм глядачі помітять тільки щось одне: або плюси, або мінуси. Але в цій ситуації є і те, і інше. Власне мінусом є відсутність багатьох сюжетних сцен. Приклад: я був у невеликому шоці, коли побачив свою статтю про Уільяма Дефо, котрий, за його ж словами, мав бути у фільмі. Він грав Нудіса Вулко. Я звичайно очікував, що йому виділиться максимум хвилина-дві на розмову із Акваменом, але абсолютно не був готовий до того, що його із фільму виріжуть із кінцями. Ні, це не зіпсувало мені перегляд, однак коли я взявся за рецензію, то зрозумів, що був неправий, коли говорив, що у фільмі він буде. І трішки неприємно те, що коли писав я ту статтю, то правим я тоді був. Неправим я став лише тоді, коли Дефо вирізали заради вкорочення хронометражу.

Ви запитаєте, у чому ж плюси? Ну, по перше ми отримали більше гумору, що розряджає атмосферу. По друге, ці вирізки справді зробили фільм менш громіздким. Він не падає вам на голову із ящиком інформації, як це було у картині «Бетмен проти Супермена», а справді сприймається дуже легко, хоча він й не «легкодумний», як, до прикладу, «Тор: Раґнарок». Але ми ж все розбираємо за певною системою, складовими фільму, так? Давайте зробимо так і цього разу. До речі це я роблю теж для того, аби зробити читання таких громіздких статей легшим.

Гумор

Як сказано в ролику вище, MARVEL гумор не винаходили. Почитавши комікси, ви це помітите. Однак гумор DC справді інший. Він трохи лекший та більш вишуканий. Чимось нагадує англійський… Хоча воно й не дивно, якщо згадати, як багато англійських авторів приєднувались до компанії DC рік за роком. Згадайте хоча б Алана Мура та Ніла Геймана, це імена котрі ви точно знаєте, або хоча б чули – вони британці. І яким же було моє здивування, коли у фільмі я почув так багато жартів, і всі вони були абсолютно не схожими на жарти MARVEL.

– А які в тебе суперздібності, нагадай?

– Я багатий.

У коміксах про «Лігу Справедливості» так багато жартів на фоні контрасту яскравості Флеша та похмурості Бетмена, що справжньому фанату такий жарт не оцінити – справжній гріх. Гумор фільму «Ліга Справедливості» ріднить його із Месниками приблизно настільки ж, наскільки вас та мого собаку ріднить наявність вух. Ні, я впевнений що і ті, і ті вуха чудово підходять окремому взятому індивідові, однак не це є привідом порівння… Та й не має ним бути. За тонкий та вдалий гумор картина однозначно заслуговує на похвалу. До речі подібні жарти, як не дивно, були написані Снайдером, котрий і без того говорив, що фільм буде веселим.

Це ж стосується й Аквамена: абсолютно змінений персонаж все одно кидається саме притаманними йому жартами. До речі, що там про персонажів?

Персонажі

«Ліга Справедливості» – це, при всіх її мінусах, ідеальний приклад рівноваги між тим, що у персонажах варто залишити незмінним, а що змінити в корені. Тобто режисери (а я наголошую на тому, що їх таки два) змогли зберегти цю автентичність не на шкоду. Фільм – окремий витвір мистецтва, котрий має сприйматись глядачем поза коміксами і не все в «коміксах» підходить до втілення на екрані (наприклад жовтий костюм Росомахи), однак є речі, котрі при зникненні разять очі чимсь абсолютно відстороненим ефектом на глядачів. У фільмі «Ліга Справедливості» на показали, як змінивши певні деталі зберегти шарм персонажів, те, за що ми любимо їх в коміксах.

Флеш тут куди молодший, ніж у коміксах, де він зустрівся із іншими членами Ліги вже будучи повноцінним супергероєм. Однак він зберіг деталі свого характеру, своє почуття гумору, легкість та… Обжерливість, так. Езра Міллер чудово зіграв свого персонажа, саме зіграв! Адже тоді, коли Роберт Дауні Молодший зображає на екрані в більшій мірі самого себе (навіть перший фільм про Залізну Людину був побудований на його імпровізаціях), Езра перевтілюється в когось зовсім іншого. В житті Міллер – доволі таки епатажна особистість, він не проти вийти на перший план, він шукає свій унікальний стиль і вдається йому це лише частково. Гумор його більш впевнений та менш… Смішний. Флеш – повна його протилежність, «фанбой» супергероїв, звичайний хлопець, що ніколи не виходив на перший план, не влазив у бійки, втім намагається творити добро так, як вміє. Це зайвий раз показує, як особи не надто мені симпатичні в житті виявляються прекрасними представниками своєї професії.

Аквамен – чорноволосий, грубий чолов’яга із татухами, бородою до грудей та пляшкою «віскаря» в правиці, аби не заважати вже п’яній лівій руці місити недругів масивним тризубцем! Це не той аквамен, котрого ми знаємо із коміксів… А враховуючи, як багато на тим Акваменом знущались фанати (називаючи його то слабаком, то геєм) воно й на краще! Зрозумійте, DC вже пів дюжини разів перезапускали свій всесвіт у коміксах, і кожного разу Аквамен виявлявся зовсім іншим персонажем, ніж попередній, але жоден із них не був настільки вдалим та переконливим, як Аквамен Джейсона Момоа. Я не кажу про те, наскільки його змогли відкрити, це ще нас чекає в його сольному фільмі, а про те, як виглядає персонаж, які емоції викликає… Хіба вийшло невдало?

Про Бетмена та Диво Жінку багато говорити не буду. Якщо хтось говорив вам, що Бетмен тут товстий (або вам самим так здалось), то просто скажу, що у м’язів є така тенденція «випирати». А Бен Аффлек, котрому вже баз гачка розміняний п’ятий десяток, не потребує поблажок: він прекрасний актор, власник «Оскара», котрий тримає себе у такій чудовій формі, що йому позаздрять 90% спортсменів та 100% власників «золотої статуетки». Галь Гадот також чудово відіграла свою роль… Але, якщо ви ще не бачили фільм, зверніть увагу з яких ракурсів її часто показують… Так, вони стараються показати нам її принади нижче поясу, і це максимально смішно та абсурдно!

Кіборг – персонаж, котрого було у фільмі вкрай мало. В міру того, наскільки це прісний персонаж в коміксах, таким він вийшов і у фільмі. Він не жахливий, однак на фоні всіх вищеназваних – дуже поступається, враховуючи, що на його сольник нам чекати ще не мало… Якщо чекати взагалі варто.

Найбільша претензія, звичайно, до Степового Вовка – головного антагоніста фільму. Після появи у фільмі Супермена його попросту можна було вважати злитим. Але якщо ви таки хочете дати йому поблажку, як це справді було з Локі в «Месниках», то я дам вам таку причину: ви маєте розуміти, що Степовий Вовк – просто посередник, пішка Дарксайда, він швидше «просте попередження», ніж справжній суперник Ліги.

Сюжет

Сюжет у фільмі, як то водиться, ну зовсім простий, без побічних гілочок та кущів, максимально лінійний та доступний. Однак здається він менш вдалим, ніж, скажемо, сюжет фільму «Тор: Раґнарок». І знаєте що парадоксально? Сюжет фільму «Ліга Справедливості» набагато кращий, ніж фільму «Тор: Раґнарок»! Просто там це було не так важливо, ніхто й не намагався там побудувати той сюжет надто вже філігранно, ми не за цим ішли в кіно. Тоді як Ліга не відволікає нас чимсь настільки екзотичним ніж «Тор». Ось чому ми й звертаємо на його проблеми більше уваги. Однак сюжет, як для розважального фільму, тут досить таки вдалий, не дурний, хоча й до сміху простий.

Відзеркалення Тора

Ліга справедливості – це своєрідний «Тор: Раґнарок» навпаки. Не в плані, що він його абсолютна протилежність, а в плані що тут ліво – це право і навпаки, а от обличчя все те ж. І я знаю, що ви не погодитесь. Адже Тор такий яскравий вийшов, а ліга така похмура…

А тепер подивіться під іншим кутом. Обидва фільми впадають в крайнощі візуалу (яскравість-похмурість), обидва намагаються відрізнятись від своїх прямих попередників (якщо Бетмена проти Супермена вважати попередником Ліги), в обох незмірна кількість гумору, котрий просто робить фільм легшим, в обох головні суперники – імбові персонажі мотивовані завоюванням світу. В обох фільмах є лідер (Тор – Бетмен) в котрого є команда, от тільки за «відомістю» персонажі Тора поступатимуться команді Бетмена. І в обох гумор, котрий робить фільм легшим, прибирає відчуття епічності подій у ньому, хоча в обох відбуваються речі неординарні.

Іноді речі настільки здаються різними, що порівнянь не уникнути, і тут ти помічаєш, що насправді вони дуже схожі. Якщо персонажі є протилежностями один одного (Супермен-Бетмен), якщо тональність ніби зі всіх сил намагаєнамагається схожою на іншу тональність – мені здається, що це чудовий приклад віддзеркалення. Випадок, коли персонажі не «несумісні» (про це далі), а коли вони протиставляються.

Зак Снайдер створював противагу яскравому «Раґнароку», але через руку Уідона це виявились дві сторони медалі. Настільки протиставні один одному, що в багатьох аспектах схожі. Але тут ми переходимо до ще однієї складової фільму, котра відображає цей аспект відносно персонажів.

Діалоги та «хімія»

У фільмі «Ліга Справедливості» є одна деталь, котра майже повністю відсутня у фільмах «Бетмен проти Супермена» та «Загін Самогубців», котрі в тій чи іншій мірі теж командні. Це ВЗАЄМОДІЯ. І саме це, на мою думку, робить фільм в більшій мірі вдалим.

У фільмів витриманий контраст діалогів та епічних бойових сцен, і кожен діалог – золото. Я одразу згадую суперечку Диво Жінки та Бетмена, безумовних зірок серез зірок цього фільму. Вони сперечаються щодо того, чи варто їм оживляти Супермена. І, чорт забирай, наскільки ж ця суперечка крута! Ці двоє, насправді, зачіпають у ньому так багато моральних питань, в тому ж числі прогресу науки проти релігійного погляду на певні аспекти цього прогресу, що ви можете просто підставити в нього будь які два діаметрально протилежні погляди, один із котрих ви підтримуєте, і шкірою відчуєте конфлікт. Саме Снайдер не побоявся таке вставити, і не лише тому, що він любить «відсилки до біблії». Він справді намагався створити хімію між персонажами і йому це вдалось. Вдалось настільки, що я волів спостерігати за їхньою розмово більше, ніж переходити до безпосередніх дій. І зокрема вдалось це ще й завдяки тому, таскільки несумісні, до прикладу, ці два герої.

Більш несумісних персонажів, ніж Брюс та Діана – важко собі уявити. І це при тому, що всі ми знаємо, що чекає їх у майбутньому (думаю, навіть ті, хто не читав комікси, вже помітили). І ні, Бетмен та Супермен – куди більш схожі. Обоє втратили рідних батьків і отримали від них певний спадок, обоє спостерігали за смертю батьків (Супермен – за смертю «земного» батька) і так далі. Однак, із Діаною ситуація абсолютно інша. Вона нікого не втрачала, вона сама вирішила піти із батьківщини та від матері із світлом в серці вже будучи дорослою, тоді як Брюс Уейн ще будучи дитиною пізнав темряву та поринув в неї. Диво Жінка бореться із злом просто, аби чинити правильно. Бетмен бореться із злом, аби інші не чинили “неправильно”. У них абсолютно різні життєві та шляхи та різний життєвий досвід, тому Снайдер отримав такий широкий простір для їхнього конфлікту, в котрому ми відчуваємо абсолютно різні погляди цих героїв.

Але аби ми не повбивали один одного й існує Флеш – чувак котрий розрядть атмосферу жартом про цукор у крові.

Екшн та спец-ефекти

Спец-ефекти фільму – це окрема тема, котра теж має свої недоліки, однак із підходом Снайдера до справи, плюси починають повільно поглинати мінуси. На мою суб’єктивну думку, Снайдер – один із найкращих візуалізаторів у кіно. Він починав кар’єру кліп-мейкером і це завжди впливає на його роботи. Він не найкращим чином будує повість фільму, він майже не вміє працювати із нелінійністю і так далі, але окремі сцени в нього виходять шикарно, і на це впливає також візуальний ряд. Навіть Крістофер Нолан, на мою думку, як візуалізатор, йому поступається (зате має в запасі безліч інших перевах, тут ніхто його не критикує).

Як на мене, найкращим прикладом подібного підходу є не фінальна битва, а бійка Супермена та решти Ліги. Той момент, коли Флеш розганяється аби «штовхнути» Супермена, він чітко бачить, що Супермен за встигає прослідкувати та й взагалі, у швидкості йому не дуже поступається. Він ще ніколи не стикався ні з чим подібним. І подібний «епічний» підхід до таких сцен робить їх в рази крутішими, ніж вони були на «звичайному екшені». Це ж стосується кожної сцени, коли Баррі «набирає швидкості». Це не Квіксільвер із «Ери Апокаліпсису», але й не Квіксільвер із «Ери Альтрона». В подібні речі вкладалось багато зусиль.

Результат?

Пані та панове, як вам «Ліга Справедливості»? Я чудово розумію, що є дві крайнощі, де люди хвалять або критикують фільм по повній програмі. І тут не обійтись зрівнянь із фільмами MARVEL, погляньте лише, як часто ці порівняння використовую я! Однак, намагаюсь я це зробити просто для рикладу, я не рівняю фільми та кіновсесвіти. Як на мене, фільм вдався.

Так, я гадаю, що фільм вийшов хорошим. Навіть хорошим, у порівнянні із фільмами MARVEL. Тому що і тут і там ми отримуємо розважальне кіно, де лише «Вартові Галактики» справді стоять осторонь. У «Ліги Справедливості» безліч мінусів… Як і в більшості розважальних фільмів «MARVEL». Два режисери пішли фільмові як на користь, так і в шкоду, однак шкода не кидається в очі, якщо ви не чекали фільм і не слідкували за кожною новиною, як, наприклад, за вусами Супермена. Якщо б ви про них не читали, думаю не помітили б й у фільмі… Тепер же, звичайно, помітили…

«Ліга Справедливості» – не ідеальний фільм. Але й «Месники» ідеальними не були. І я не кажу «дайте Лізі Справедливості шанс», ні! Я кажу «сприйміть її як розважальний кросовер». Невже вона вас не розважила? Невже ви не посміхнулись, коли чули жарт про здібності Бетмена? Невже не підсідали ближче до екрану, коли Флеш біг повз Супермена?

Як на мене «Ліга Справедливості» вдалий фільм, котрий вартий походу в кіно, не менше за «Месників». Це тонально інший фільм, але він, попри просту будову, зберігає автентичність коміксового першоджерела, він зберігає шарм персонажів. А це, мені здається, та причина, чому фанати MARVEL ходять на фільми DC. Ми не шукаємо заміну, я навіть альтернативу не шукаю. Я просто хочу, аби персонажі, котрих я люблю виходили на широкі екрани, виходили на них вдало, а опісля я чекаю, що вони заволодіють моєю увагою та нагадають, чим же вони такі, чорт забирай, круті!