Чорні люди на чорному фоні - Рецензія фільму "Веном"

Чи вдивлялись ви колись у чорний екран протягом десяти-пятнадцяти хвилин? Що ж, все буває вперше і ви можете спробувати цю сумнівну розвагу, якщо вирішите купити квиток на «Венома».

Едді Брок з’явився у коміксах MARVEL ще у далеких вісімдесятих, а на широкі екрани персонажа вперше переніс Сем Реймі у третій частині «Людини-Павука» ще в далекому 2007-му році. Тоді знятий ще Columbia Pictures «Ворог у Тіні» отримав кінську дозу критики, і далеко не останню роль у цьому зіграло зображення Венома як симбіонта, та як Едді Брока у виконанні Тофера Грейса. Людство спрямувало свій погляд у небеса та замолило вищі сили дати їм Венома, котрого вони заслуговують. З тих чи інших причин вищими силами виявились Sony, і не витримавши тиску заздрості до Marvel Studios вирішили збудувати свій кіновсесвіт із Томом Харді і куртизанками. Куртизанок не завезли, а от Харді вже підписав контракт на три фільми франшизи. І на тому спасибі.

Прийшовши із кінотеатру і перебуваючи у диссонансі із самим собою я вирішив поглянути, що про стрічку говорять мої, в тому чи іншому сенсі, зарубіжні колеги. Звичайно, у мене є список ресурсів, до котрих я звертаюсь за ідеями та розумінням того, що взагалі відбувається на «західному фронті» кінокритиків. «У «Веномі» складається враження, що фільм бореться сам із собою» написав Браян Бішоп із The Verge. «Світ втомився від фільмів про супергероїв – пишуть плакати «Венома». Але більше скидається на те, що світ втомився від фільмів про Венома» – робить висновок Браян в кінці своєї публікації. «Аудиторія страждала достатньо» – написав Пітер Тревелс із Rolling Stone.

Всі посилання, як завжди, в кінці публікації.

Із цих публікацій я підхопив не багато, адже більш-менш складене враження уже сформулювалось та й своїх претензій було достатньо… Але я замислився: невже все настільки погано?

«Веном» – це абсолютно стандартний супергеройський фільм в плані побудови фабули та насиченості штампів, притаманних жанрові. І ні, це не мінус, просто прирівняння стрічки до середньостатистичного, успішного фільму MARVEL Studios. І при цьому він не зовсім генеричний. Тут є хороші задумки, оригінальний тон та багато чого іншого, до прикладу, відкушування голів. Хоча Рубен Флейшер, очевидно, старався податись в «дедпулівський гумор», але вийшло зовсім інакше. Але до цього ми обабіч ще повернемось.

Перший мінус, котрий кидається в очі, це затягнутість першого акту. Зізнаюсь, для мене він не був нудним. Частково завдяки чудовій акторській грі Тома Харді, частково через розуміння, що тут для нас розвивають персонажів. Адже деталі їхніх характерів обов’язково дадуться в знаки десь ближче до фіналу. Тож «розвиток» персонажів в першому акті мене «більш-менш» задовольнив… Чи точніше, задовольнив би повністю, якщо б грав хоч якусь роль у фіналі стрічки. Втім, сюжет є сюжет, і свою роль перший акт, в принципі, виконав. От тільки підходячи до третього акту команда сценаристів вирішила, що вони дуже втомились працювати за їжу, тож нащо так багато старатись? Перед ними ніби постало питання, як змусити Венома стати на сторону людства і нічого кращого ніж «ну нехай він просто передумає» вони вигадати не змогли.

Я намагаюсь обійтись без спойлерів, але нічого не обіцяю.

eaa938514ee050ed29d66419048fb700_ce_960x600x98x1_cropped_960x600

До речі, щодо акторської гри. Том Харді однозначно відчув себе зіркою фільму. Це не фільм, в котрому є Том Харді, це Том Харді, котрий вирішив дозволити фільмові повисіти на собі. Між ним та Мішель Уільямс не має абсолютно ніякої хімії. Різ Ахмед, котрий виконує роль Карлтона Дрейка, нагадував більше манерного бізнесмена, ніж абсолютним лиходієм із вісімдесятих, котрого актор зіграв. І ні, це не означає, що ці люди – погані актори. Точнісінько так само я не фанатію від Тома, але цей чолов’яга увесь фільм тягнув на собі. Та що там гріха ховати, адже головною окрасою фільму є взаємодія між Едді Броком та Веномом, що оселився в тілі та розумі журналіста. І обидві (РІЗНІ!!!) ролі виконує Харді. Тобто він відірвав собі дві найкращі ролі в стрічці, і обидві зробив настільки харизматичними, наскільки це було можливим. Але цього очікували, гадаю, всі.

До речі, ще всі очікували поганих спеціальних та комп’ютерних ефектів. Не скажу, що я експерт в цій справі (очевидно, що ні), але насправді у фільмах подібного ґатунку не буває поганих ефектів. Їх роблять на окремій «факторії» на замовлення тої чи іншої студії. До прикладу, ви могли не знати, але часто для фільмів WB/DC та Disney/MARVEL розробку ефектів замовляють в одній і тій же конторі. Я маю на увазі, що графіка буває недопрацьованою в міру часових обмежень. Так ось, CGI у «Веномі» дуже навіть гідний. Звичайно, все відбувається на фоні стандартизованих затемнених локацій, але мені здається що така світлокорекція вибрана, радше, аби підкреслити тон стрічки, ніж приховати недоліки. Коли потрібно, симбіонта нам освітлюють достатньо, аби ми змогли оцінити, що нам показують його перетворення максимально повільно та крупним планом. Просідають тут, швидше, сцени дії (можете перекласти «екшн-сцени» як вам завгодно).

У великому рахунку екшн-сцени фільму резонують від дуже непоганих, до просто нудних. Особисто я отримав насолоду від того, як відпрацювали рухи гігантського симбіонта. Але якщо ми вже говоримо про ті чи інші бойові сцени, те, як Веном гамселить військових, котрі, по суті, абсолютно нічого не можуть йому зробити – нужно. І так, я повернусь до чорного екрану. Бо це річ, кору я, на диво, запам’ятав найкраще.

Так ось, під час фінальної битви двох антагоністів, котрі, традиційно, як дві каплі води схожі один на одного, ви спостерігатимете за чорним екраном. І якщо ви скажете, що вони там різні, я піду в запій. Коли все відбувається швидко, все виглядає так, ніби один чорний чолов’яга б’ється із іншим чорним чолов’ягою на чорному фоні. У фільмі є такий момент (всі його бачили в трейлері, тому це не спойлер), коли один із симбіонтів розриває іншого. Так от… Якщо ви все зрозумієте під час перегляду – то розкажіть мені, що там відбулось. Я дуже старався, але в результаті вирішив змиритись та прийняти результат як належне.

Але знаєте, що найдивніше у всій цій історії? Що фільм мені більше сподобався, ніж не сподобався… Справа у тому, що все таки це не погане кіно. Знаю, саме таке враження складається зі всього вищеназваного, але для того й пишуться рецензії, чи не так? Знайти плюси та мінуси. «Веном» – це, повторюсь, дуже стандартне в плані побудови фабули та наративу супергеройське кіно. Вам сподобались «Доктор Стрендж», «Чорна Пантера», «Людина Мураха» чи будь який інший «оріджин»? Що ж, я не бачу видимих причин по справжньому ненавидіти цей фільм. Втім, реакція, в основному негативна. Для цього я й написав кілька цитат вище. Тож звідки стільки негативу?

Найкращі супергеройські фільми 2018

Гадаю, справа у невмілому маркетингу. Звичайно, я не маркетолог, але Sony вміють «трафляти шляка» по повній програмі. Чи заперечить мені хтось, що багато людей ще рік тому вирішили піти на «Венома» через те, що він буде із рейтингом «18+»? Що ж, спішу вас потішити, відкушування голів не супроводжуватиметься кров’ю. Більше того, іноді вам навіть процес не покажуть. Sony знизили «віковий поріг», аби збільшити гіпотетичні збори, але ви про це й самі знаєте. А випускати абсолютно сирий трейлер, не тільки із недопрацьованими ефектами, а й взагалі без них – взагалі найгеніальніше, що я коли-небудь бачив… Якщо ви, звісно, хочете аби всі говорили про жахливі ефекти у вашому фільмі. Але ідучи на фільм, спробуйте абстрагуватись від очікувань і просто уявіть, що його зняли Marvel Studios під руку із Disney і рейтинг від самого початку був PG13. Можливо, враження не будуть такими негативними?

Так чи інакше, також перед написанням рецензії я завжди перевіряю, що там на наших томатах та мета критиках. Результати писати не буду. І навіть не тому, що вони коливаються на рівні від 33 до 70 балів (зі ста), але й тому, що лише за час написання цього тексту, середня оцінка підросла на 1-2 пункти усюди. Тож я залишу посилання на «метапомідори» нижче, якщо ви раптом захочете перевірити, як там справи.

В сухому залишку, «Веном» – фільм із купою мінусів практично в кожному напрямку, в котрому він рухається. Це не «революційний» ні в якому плані блокбастер, на «фільм року» він теж не потягне… Але чи має бути кожен фільм про супергероя таким? Як далеко потрібно «революціонувати» і що має залишитись в решті-решт? В сухому залишку, «Веном» – непоганий, хоча й стандартний, супергеройський фільм із, все ж таки, цікавими знахідками та тоном. Чи йти на фільм – завжди вирішуєте ви. Але якщо ви хочете побачити наймиліше в своєму житті створіння із тих, котрі відкушують людям голови – квиток можете купувати сміливо.