Розтин невидимого: огляд книжкового тіла «Невидимих ​​монстрів» Чака Поланіка

Якщо ви відійшли від Тайлера Дердена і безпечно помили руки з милом, то гайда на мій корабель американських авторів українського походження. Чак Палагнюк (вам потрібно змиритися із тим фактом, що я не буду принципово його назвати Чаком Поланіком, ніт) — американський сатирик, письменник-фантаст і вільний журналіст українського походження. 

Книжкове меню пропонує вам ознайомитися у цій статті лише з однією розумовою стравою — романчиком “Невидимі монстри” Чака Поланіка, опублікований у 1999 році. Цікавий факт: спочатку роман мав стати першим опублікованим романом Палагнюка, але видавець його відхилив через те, що він надто тривожний (як і ми всі, занадто життєво). Як не крути, але якщо ми даємо людям другий шанс, щодо книжок таких розмов взагалі неповинно бути. Ми щасливі, що прочитали цей доробок, а ви будете щасливими, коли дочитаєте цю статтю.

Коротко про сюжет Невидимих монстрів

Вона фотомодель, у якої є все: хлопець, кар’єра, вірний найкращий друг. Але коли раптова «аварія» на автостраді залишає її спотвореною та нездатною говорити, вона перетворюється з красуні, яка завжди була в центрі уваги до невидимого монстра, настільки огидного, що ніхто не визнає її існування. З’являється Бренді Олександр (верховна королева), яка навчить її, що переосмислити себе — означає стерти своє минуле та створити щось краще. Але що ховається за таким порятунком?

Це дика подорож роману… Ніхто не є тим, ким він або вона здається, і завдання полягає в тому, щоб з’ясувати, хто в кого перетворюється. До кінця більшість читачів будуть і виснаженими, і захопленими, —  Джордж Нідхем, Booklist.

Персонажі:

• Шеннон МакФарланд — вона ж Оповідачка і колишня фотомодель, тепер спотворена загадковою вогнепальною травмою. Варто підмітити, що у  книзі вона носить багато різних імен, зокрема Дейзі Сент-Пейшенс і Бабба-Джоан.
• Бренді Олександр (Верховна Королева, Принцеса-Принцеса) — трансгендерна жінка, яку Оповідачка зустрічає в лікарні невдовзі після аварії. Бренді заохочує Оповідачку приховати своє спотворення та спробувати жити по-новому.
• Манус Келлі — екснаречений Оповідачки, колишній офіцер поліції. У книзі він носить багато різних імен.
• Евелін «Еві» Коттрелл — колишня найкраща подруга Оповідачки, також модель.
• Сестри Рея — троє драг-квін, яких Бренді описує як сім’ю. Вони обожнюють її та оплачують усі її операції.

Єдине, що скажу, що герої дуже дивакуваті й досить реалістичні, бо таких пришелепкуватих вистачає і без книжок. У кожному із них можна вловити істину, чому вони так чи інакше діють у різних життєвих ситуаціях (ех, а життя і справді іноді бентежне).

Добре, але якщо ви хочете і ще коротшу анотацію, то тримайте: літературність, фантастика і божевілля. Так, книга дійсно божевільна, але, що ви очікували від Палагнюка? Практично на кожній сторінці є щось, що змушує вас сказати, щось типу: “А що це, трясця, було?”

Парадокс всіх доробків Чака Палагнюка  полягає у тому, що ви все одно продовжите читати, і вам це сподобається. Знаєте на що схожий сюжет книги? На пекучо-болючий шведський масаж. Дуже боляче.

Тримайте трохи духовної їжі для роздумів

Буду відвертою, що спочатку я була дуже скептично налаштована до цієї книги. Ба навіть більше, погоджувалася із думкою видавців, що вона є тривожною та дратівливою (лише після того, як я прочитала кілька сторінок умовного щоденника Оповідачки, моє обличчя перетворилося на маску непорозуміння).

АЛЕ! Особисто для мене ця книга залишила слід у вигляді підвищеної самооцінки, переосмислення такого поняття як КРАСА. Безумовно сучасне суспільство залишається досі жалюгідно-суб’єктивним у тому, що досі тримається на гірких критеріях і правилах, серед яких є оцінка зовнішності (варто бути реалістичними, але, на жаль, і досі багато чого у світі залежить від фактора краси). Так, зважайте на ще один фактор — власні комплекси, адже хтось говорить про них вільно, а хтось — намагається якомога краще їх приховати й це нормально.  

Головна героїня, вона ж Оповідачка нещадно ламає стереотип про красу. Я б навіть сказала дуже радикальним способом (і її ви зрозумієте, і навіть рука не підніметься, щоб її засудити, бо вона така яка вона є). Моя порада, якщо ви захочете читати цю книгу, то майте терплячість, щоб залишитися у “легкому шокові” від кінця роману Чака Палагнюка.

Мені сподобалося найбільше те, що Чак Палагнюк залишив мені на душі одну цікаву істину, що наше життя насправді нейтральне (як і поняття краси, кхм…), ми самі обираємо потрібну палітру у яку хочемо його зафарбувати. Доля Оповідачки — це точно невічні пошуки правильного, які нас заплутують ще більше. Вона зробила те, що її найбільше лякало, от і все.

Головне у цьому романі є два слова: справжність і щастя. Все-все, йдемо далі…

Короткий зміст ключових ідей “Невидимих монстрів” Чака Поланіка

• Криза ідентичності та трансформація (після автокатастрофи головна героїня стає «невидимою» для суспільства. Вона вирушає в подорож, щоб знайти себе і зрозуміти, що означає бути людиною);
• Минуле розгадане, реальність розкрита (під час подорожі героїня дізнається, що її нещасний випадок був підлаштований її колишнім нареченим і подругою.Вона також дізнається, що її ідентичність була заснована на зовнішності, яка тепер втрачена);
• Питання ідентичності та одкровення (Палагнюк досліджує концепцію ідентичності як щось, що створюється та руйнується нами самими та сприйняттям інших. Він також показує, що ідентичність може бути плинною і змінюється з часом);
• Цикл переродження та завершення (Наприкінці книги героїня приймає свою нову «невидиму» ідентичність.Вона також вирішує створити власну реальність, засновану на її внутрішніх цінностях).

Веселі підсумки

Чак Поланік володіє майстерністю, дозволяючи читачеві приймати чи відкидати героїв, міцно ставлячи перед нами парадокси життя. Він очікує від своїх читачів розуміння та здатність суміщати велич і страждання, що робить його твір потужним. Попередження, що без міцного розуму, почуття гумору та розуміння людської безглуздості книга “Невидимі монстри” може не вразити.

П.С.: запам’ятайте, як казав один класик (або той хто писав статтю на Вікіпедії (ну, їй теж я б не довіряла та все ж)), що Чак Палагнюк ніякий не нігіліст, він романтик.