Вільям Блетті та його демони

Заберіть від екранів вагітних чоловіків, філологів та атеїстів, бо наступний книжково-літературний огляд може образити вашу темну сторону. Попередження: тут ви не знайдете жодних інструкцій, як викликати цукеркового гнома або, як зняти порчу з кота, щоб той вночі не перекидав у вашій кімнаті вазонки. Проте ви знайдете моторошну історію, яка стала вже своєрідним культом серед темних романів. Як образ одержимої дияволом дівчинки увійшов у масову культуру? Чи можна вважати “Екзорциста” класикою жанру жахів? Добридного дня, шановне товариство полоскотати собі нерви, сьогодні у нас на порядку денному Вільям Блетті та його всесвітньо відомі демони!

Легенда, яка викликала у більшості американців “сатанинську паніку”, але про це згодом…

Вільям Пітер Блетті — американський письменник і режисер, який став легендою завдяки своєму культовому роману “Екзорцист” (1971). Ця книга принесла йому всесвітню славу, а сценарій, написаний на її основі, здобув престижну нагороду “Оскар”. Народжений у серці Нью-Йорка, він прокладав собі нелегкий шлях до успіху через навчання: здобув бакалаврський ступінь з англійської мови в Джорджтаунському університеті (1950) і магістерський диплом в Університеті Джорджа Вашингтона (1954). Але на цьому його творчий шлях не завершився. Блетті не тільки написав продовження — “Екзорцист III”, але й сам його зрежисував. Важко не погодитися, який цей дядько талановитий.

(Словом, я зачиталась його байографі й знайшла цікавий момент про його доньку. Ви просто уявіть, Дженніфер Туеро Блатті (Дж. Т. Блатті) відома американська фотожурналістка, яка писала та фотографувала для газет, журналів і Федерального агентства з управління надзвичайними ситуаціями. А ось і родзинка — а 2018 року займається документуванням українських військових-добровольців у російсько-українській війні).

Феномен “сатанинської паніки” американських 70-х та трохи Блетті

Кожне століття дуріло по-своєму: хтось проводив інквізиції рудих дівчат, інший хтось встигав за стильними трендами та ходив у костюмі чумного дохтора, а ще інші хтосі — були сатаністами. Власне, у 1980-х роках у США стався справжній соціальний феномен: люди масово повірили, що всюди ховаються сатаністи, які викрадають, катують і вбивають дітей. Ця паніка нагадувала сюжет фільму жахів, тільки от її сприймали цілком серйозно. Масла у вогонь підливали гучні кримінальні справи, де суспільство, не довго думаючи, звинувачувало в усьому саме сатаністів. Нічого, потім у 90-х мода піде на прибульців, точно такий самий сценарій, а тим людям тільки подавай хліба і видовищ)).

У тих бентежних сатанівських роках, а саме у 1971 році Вільям Блетті опублікував популярний роман “Екзорцист”, екранізація якого відбулася 1973 року. Стверджуючи, що книга заснована на реальних подіях, автор запевнив широкі маси в існуванні демонів, а популярний спіритичний аксесуар, дошку Віджа, описав як пристрій, здатний спричиняти одержимість, приїхали! Словом сатаністи були ще трошки довго на чорному хайпі.

Релігія, сатаністи й Блетті

А взагалі натхненням для автора став репортаж 1949 року про хлопчика, якого нібито священник звільнив від одержимості демонами.

Коротко про сюжет “Екзорциста”:

Джорджтаун, Вашингтон, округ Колумбія. Актриса та розлучена мати Кріс Макнейл починає відчувати «труднощі» зі своєю зазвичай милою одинадцятирічною донькою Ріган. Дитина страждає від спазмів, конвульсій і тривожних епізодів амнезії; вони раптово переходять у жорстокі напади жахливих нецензурних прокльонів, що супроводжуються фізичною мутацією. Медична наука збентежена тяжким становищем Ріган, і Кріс у своєму відчаї зростає і звертається до проблемного священника та психіатра Дем’єна Карраса, який одразу розпізнає щось глибоко зловмисне в спотвореному вигляді та мові Ріган. За рекомендацією Карраса Церква викликає отця Мерріна, спеціаліста з вигнання демонів…

!!! Дорогі читачі, я хочу попередити вас, що у книзі є кілька тригерних моментів, тому якщо ви дуже чутливі, то варто не братися за цю книгу, я вам серйозно кажу. Безумовно, що Блетті надзвичайний майстер чорного пера і пише, що проковтуєш його кожне слово із неймовірною насолодою, тому важко не погодитися з аксіомою, що “Екзорцист” — це шедевр жахів. Цей роман настільки моторошний, тривожний, огидний і жахливий, що він мусить бути прочитаним кожним любителем горорів, еге ж, якщо не боїтеся, що ваш дах троха та й поїде. Наприклад, момент, коли Ріган ковзає по підлозі, вигинаючись, як павук, і шипить, мов змія, безсумнівно запам’ятається кожному читачеві. Дивний і реально стрьомних моментів у книзі вистачає, а я маю політику менше спойлерів і тоді буде успіх для читачів.

Якщо я вже і згадала за героїв, то Блетті дійсно чорт (в хорошому значенні цього слова) або він встиг і сам домовитися із нечистими, щоб ті навчили його створювати настільки реалістичних персонажів. Окрема увага на взаємини отця Караса з Ріган і його сумніви у вірі — одна з найсильніших сторін роману. Його персонаж вийшов правдоподібним і трагічним, що робить його історію ще глибшою. Кріс, мати Ріган, теж відіграє важливу роль: вона дуже любить доньку, але починає розуміти, що її справжньої Ріган більше немає і це теж розбиває на друзки.

“Мета демона — не одержимий; це ми, спостерігачі… Він прагне змусити нас втратити надію, відкинути нашу людяність”.

Вільям блетті “екзорцист”

Стеоретипне або “Ну ти бачив це? я звалюю”

Образ одержимої дівчинки став універсальним символом зла, який використовується в кіно, літературі, коміксах, відеоіграх та інших видах мистецтва. Згадаймо той всесвітньо відомий мем із пародійного фільму “Дуже страшне кіно”. Ну ось, ми повільно, але впевнено підійшли до стереотипів, які задав Вільям Блетті цьому і так вже проклятому світові:

• Перший стереотип базується на образі одержимої дівчинки часто асоціюється з беззахисністю та невинністю, що робить її ще більш жалюгідною і водночас небезпечною.
• Другий стереотип базується на демонах, які зображуються як абсолютне зло, яке може вселитися в будь-кого, особливо в беззахисних дітей.
• Третій стереотип базується, власне, на тому, що екзорцизм часто подається як єдиний ефективний спосіб вигнати демона з тіла людини.
• Четвертий стереотип базується на тому, що образ одержимості тісно пов’язаний з релігією, підкреслюючи протистояння добра і зла.

Вільям Блетті просто хотів розсмішити людей

Так капець! Найцікавіше, що письменник у своїй кар’єрі більше присвячував жанру комедії. Він часто нарікав на свій успіх із «Екзорцистом», попри те, що отримав за нього премію «Оскар», тому що він стер з пам’яті людей першу частину його кар’єри.

“Сумна правда полягає в тому, що ніхто не хоче, щоб я писав комедію”, — сказав він якось.