Кінґ дарує нове життя зомбі. “Зона покриття” — жахалка про те, як ґаджети перетворюють людей на монстрів
Подейкують, що у Світовій Павутині, один письменник, на ім’я Стівен Кінґ (О святий Інет!) немає телефону! *гримить та блискає під стрьомну музику*. Але важко не погодитися з тим, що ця заява прозвучала у такому далекому 2006 році…Якщо Табіта (дружина письменника) не робить усі фотографії Моллі, також відомої як The Thing of Evil, можна припустити, що зараз у нього є телефон (ну-у, або, дідо просто пише всі гнівні твіти про Маска із компуктера).
Банально, стереотипно та упереджено, але сучасний світ залежний від смартфонів, так чи інакше, але ми цифрові зомбаки. Уявімо, що у випадковий сонячний день усіх людей змінить, перепрошиє, зітре всі дані умовний “імпульс”, що тоді? Безумовно, ми всі “помремне”, бо важко зараз знайти людину, яка б не користувалася дарами цивілізації (хіба ви частинка дикого племені, але як ви читаєте цю статтю?). Чи врятує нас Wi-Fi від зомбі? До вашої уваги, огляд на книгу “Зона покриття” — про те, як сучасні люди не готові до апокаліпсиса.
“Зона покриття” — коротко про сюжет книги
А почався апокаліпсис із дзвінка мобільного…
Не дарма, слова cell та hell римуються (українською ж цікава аналогія між словами мобільник-могильник). Сюжет книги розповідає нам історію про художника-графіка Клея Ріделла, який був у самому центрі Бостона того чудового осіннього полудня, коли перед його очима розгорнулося пекло. Без попередження запанували бійня і хаос. Звичайні люди стали жертвами найпідлішого, тваринного знищення. Кривавий і забирущий роман Стівена Кінга не просто ставить запитання: «Ти зараз мене чуєш?» Воно відповідає на це помстою.
Стівен Кінґ у цій історії є безжалісним та реалістичним і мене це дійсно зачепило. Ви точно станете одним із тих людей, які протягом цього божевільного виживання не мають телефона, проте мають лише одне бажання — знищити їх усі. Цю історію ви проковтнете досить швидко і потягнетеся до “Протистояння” :))
Упс, ваш абонент знаходиться поза зоною досягнення, бо зачитався книжечками Кінґа, та й таке…
Де ж ти, Стіве, черпнув натхнення?
Прогулюючись по тротуару Нью-Йорка, Стів помітив чоловіка у діловому костюмі, який наближався до нього і, схоже, говорив сам з собою. Такі ситуації зазвичай насторожують, оскільки люди, що розмовляють самі з собою на вулиці, часто живуть у своєму власному світі. Але коли чоловік підійшов ближче, виявилося, що він просто розмовляв мобільним телефоном через гарнітуру. Це невідповідність — людина у діловому костюмі, яка може здатися від’єднаною від реальності — вдихнула життя в ідею для Стіва.
Читайте також підбірку про найкращі книги Стівена Кінґа.
Екранізація книги (спойлер: вона погана)
Режисером фільму є Тод Вільямс, продюсером — Джон Кьюсак, а сценарій написали Кінґ і Адам Аллека. У фільмі зіграли Джон Кьюсак, Семюел Л. Джексон та Ізабель Фурман. Світ побачив стрічку 10 червня 2016 року. Після виходу фільму “Cell” (“Мобільник”) критики дали йому негативні відгуки.
Дивина, але суб’єктивно фільм дійсно поганий і, як не крути, але оригінальна історія книги куди краще. Мені особисто не зрозуміло, чому Кінґ (він один зі сценаристів цього фільму) не наполягав на максимально наближеному варіанті сценарію. Розумію, що фільм знято “за мотивами” книги, але знімальна команда майже повністю відійшла від оригіналу, прибравши всі логічні та важливі для сюжету нюанси.
Чи виникає у вас маленький серцевий напад, коли ви не впевнені, де ваш телефон? Видихніть, адже він у руці, але тільки цього разу…
