“Гонтива за Буґіменом” — містичний детектив від фаната Кінґа

Хто він такий ваш Буґімен? Га? Якась бабайка під ліжком, яка не хоче платити квартплату порівно? А якщо без жартів, читайте Кінґа та будьте його фанатом, пишіть про нього у своїх книгах, бо потім король жахів візьме до рук ваше чтиво, надихнеться та й напише з вами роман жахів, а чому б власне і ні? До вашої (для мене дуже приємної) уваги — Річард Чизмар та його незрівнянний (а це ми ще побачимо) доробок “Гонитва за Буґіменом”.

Коробка з ґудзиками Ґвенді

Ага, ось воно з чого це почалося, ось, де ховалася клята слава Чизмара! Знаєте, цей письменник вельми цікава творча особистість, але дочекайтеся, мої голодні книжкові хробачки, про це ми говоримо трохи згодом… А зараз мені б хотілося вам процитувати процес “зачаття” двох митців в одну цікаву стрьомну книгу:

“У мене була історія, яку я не міг закінчити, і Чізмар показав мені дорогу додому зі стилем і розмахом», — сказав Кінґ у заяві. Описуючи процес написання, Річард Чизмар сказав: «Стів надіслав мені першу частину оповідання. Я додав трохи й надіслав йому назад. Він зробив передачу, а потім повернув її мені для ще однієї передачі. , ми робили те саме знову – ще по одній чернетці кожен. Далі ми мали на руках повнометражну нову. Ми розв’язали руки, переписуючи один одного та додаючи нові ідеї та персонажів. Весь процес зайняло близько місяця»

Джерело

Дуже коротко про сюжет:

Події розгортаються у вигаданому Кінґом містечку Касл-Рок у 1974 році. Дванадцятирічна Ґвенда Петерсон зустрічає незнайомця в темному одязі та чорному капелюсі, який запрошує її на «палавер» (слово походить з англ. мови — це форма розмови або спілкування, що характеризується поверхневою та неважливою інформацією).

Ви певно вже зрозуміли, чому я вирішила почати свій огляд саме із цієї книги, адже ця книга — це знайомство двох письменників і об’єднання їх уяви в одну величезну подобу жаху (Бу-у-у).

Підсумую ще трошки щодо цієї книги, що у 2019 році вийшло продовження під назвою “Чарівне перо Ґвенді”, яке було написане виключно Чизмаром. У 2020 році Річард Чізмар оголосив про спільне написання третьої частини серії з Кінґом під назвою “Останнє завдання Ґвенді”, яка вийшла як повнометражний роман у 2022 році.

Буґімен, страшило, людина-мішок, а ще краще бабай 

Що воно таке? Буґімен (також відомий як bogyman, bogy, bogey, boogeyman; етимологія з англ.мови буквально перекладає це слово як “страшний привид”)  — міфічна істота, яку використовують злі дорослі, щоб налякати дітей і, щоб ті були слухняними. Гм, якщо говорити про зовнішній вигляд буґімена (бабайки), то вони не мають якогось особливо вигляду, що може нажахати вас. Щобільше, уявлення про них значно відрізняються залежно від родини та культури, але найчастіше їх зображують як чоловічих або андрогінних монстрів (тобто тих, які мають в собі риси як жінки, так і чоловіка).

Часто такі істоти можуть мати кігті або гострі зуби, а їхня природа різниться від культури до культури (я, наприклад, уявляю бабайку у довгому плащі із капюшоном і без обличчя). Більшість прикладів буґімена вважаються свого роду духами, вони зазвичай діляться на кілька категорій:

• ті, що покарають дітей за погану поведінку;
• ті, що схильні до насильства (тобто, якщо ви були неслухняні, бабайки можуть вас зжерти);
• ті, що захищають невинних.

Огляд на книгу Річарда Чизмара “Гонтива за Буґіменом”

О, ви ще тут! Все ж дочекалися, коли ми поговоримо про сам доробок після стількох відступів, але ж треба бути терпливими, друзі! Автор книги на початку дає зрозуміти своїм читачам: “Агов, читайлики, це типу автобіографічна книга, але не зовсім” (саме на цьому моменті я ніц не зрозуміла, але продовжила читати).

Сюжет:

У літню спеку 1988 року в маленькому містечку Мериленд починають знаходити жахливо понівечені тіла декількох зниклих дівчат. Всі докази вказують на те, що в тихому передмісті вільно розгулює серійний вбивця. Ба більше, вбивці подобається гратися із правоохоронцями.

Тут з’являється і сам автор Річард Чизмар, який нещодавно закінчив коледж. Проте у його рідному містечку вже введено комендантську годину і створено районну варту. У розпал своєї підготовки до весілля та старту літературної кар’єри, він раптово опиняється втягнутим у реальну історію жахів. Натхнений жахливими подіями, Річард розповідає особисту історію про домінування терору серійного вбивці, навіть не підозрюючи, що ці події будуть переслідувати його протягом багатьох років…

Чому Буґімен?

Не дарма я вам трохи відкрила залаштунки міфології всякої нечисті, адже Біґімен мав й інше походження (ви б знали як інколи в тексті не вистачає додаткової напруги у вигляді стрьомного музичного супроводу)… Буґімен вперше був згаданий для хобгоблінів (домашній дух, схожий до ельфа, який з’являється в англійському фольклорі, колись вважався корисним). Багато хто вважав, що вони створені, щоб мучити людей, і в той час, як деякі лише розігрували прості жарти, інші були більш мерзенними за своєю природою.

Тож не дивно, що Чизмар обирає таке псевдо для головного антагоніста всього наляканого містечка. Так, я не виключаю той факт, що він любив дуже сильно творчість Стівена Кінґа, а у старого до речі є однойменний доробок :))

«Погоня за Буґіменом робить те, чого так часто не вдається справжнім злочинам — вона викликає й озноб, і задовільний результат».
— Стівен Кінґ

Спочатку мені було нудно читати ностальгічні спогади пана Чизмара про його тінейджерство, але потім коли знайшли першу жертву мене конкретно затягнуло і не відтягувало до кінця цього кримінального (чтива, ги-ги) роману (тааак, саме так круто сформульовано). Це було добре. Його стиль написання виглядає дещо аматорським, він дуже «репортерський» і сухий, хоча це не дивно. У мене було таке відчуття, що я просто читаю свідчення 20 річного хлопця, який мав у школі з укр. мови 12 балів.  Для мене, як для справжнього любителя горорів (особливо, якщо цей горор рекомендував прочитати Стівен Кінґ), це був звичайний сучасний детективчик, місцями можна було почитати “зізнання у коханні” до творчості короля жахів (тю, я теж так робила, якби писала роман). В кінці всі ваші страхи й побоювання щодо містичних штучок-дрючок у романі “Гонитва за Буґіменом” Чизмара швидесенько розвіються і все стане на свої місця.

Якщо ви дочитали до цього місця, то знаєте, ми добазарились із Бабаєм, щоб він вас не кусав за бочок 🙂