Огляд на “Добрих передвісників” Ґеймана та Пратчетта — весело, із виносками (автора)
“Напиши огляд на якусь чудову книгу, щоб люди полюбили чтиво і стали інтелектуалами!” — шепоче милий ангелик мені на праве вушко. “Приправ це текстове місиво несмішними жартами у своїх виносках”, — поправив свої темні окуляри демон на лівому плечі. Я вислухала думки кожного (як ви могли зрозуміти, що я трохи здуріла, але мене просвітило), чому б вас не просвітити у світ Пратчетта та Ґеймана, га?
До вашої уваги огляд на всі можливі варіанти “Добрих передвісників” від двох геніяльних авторів! Це вам не метасвіт від Цукерберга з обличчям намазаним сонцезахисним кремом, ніт! Це щось сакральне, це щось таке з чого дійсно не хочеться вилазити (ба більше, я досі шукаю чорні окуляри як у Кроулі). Я не буду вас сварити, якщо ви не читали цей доробок, а лише переглянули серіал (я теж така, та ми все одно про те та інше поговоримо!)
Коротко про сюжет “Добрих передвісників”. Невже кінець світу у суботу?
Відповідно до загадкових (я б сказала, що абсурдних) і точних пророцтв Агнес Наттер — єдиного у світі абсолютно надійного путівника в майбутнє — кінець світу настане в суботу. Насправді наступної суботи. Відразу після чаю (агов, дайте хтось млинців Азірафаелю)… Люди пророкують кінець світу чи не від самого його початку, тому цілком природно бути скептичним, коли призначається нова дата Судного дня. Однак цього разу дві армії Добра і Зла справді збільшуються. Четверо байкерів Апокаліпсиса вирушають у дорогу:
- Голод продає дієтичні продукти й винаходить нову голодну кухню;
- Чума поширює забруднення;
- Війна — це такий собі глобальний репортер, який розбурхує проблеми;
- Тільки Смерть ніколи не змінюється, ніколи не зникає.
Але й ангели, і демони – ну, один живий демон і дещо метушливий ангел – дуже хотіли б, щоб захоплення не сталося (від цього моменту всі фанати почали писати фанфіків про цих двох котиків, а я бігом їх читати). А, і цейво, Антихриста, здається, хтось переплутав…
Початок книги це пряма пародія на твори Річмала Кромптона, зокрема на «Просто Вільяма», під заголовком «Вільям Антихрист». Це легко помітити у фрагментах, що описують “їх” – це банда під керівництвом молодого Адама Янґа. Він – син самого Сатани, але завдяки “здається, хтось переплутав немовляток”, виріс не таким, яким мав стати його нащадок Антихрист. Вічну битву між добром і злом уособлюють ангел Азірафаель — милий, добрий, ніжний, розумненький, гарненький (добре-добре, зупиняюся) торговець рідкісними книгами, і демон Кроулі, хитра особистість (я б сказала розумненький, саркастичний і трошки мертвий у дУші), що тримається в тіні. Оскільки вони мають більше спільного один з одним, ніж з ким-небудь іншим на Землі, нагорі чи внизу, їхнє “ворогування” за тисячоліття змінилося на дружбу (ги-ги, ну-ну).
Якось зібралися двоє митців та й написали про рай на Землі (ну і про пекло теж)
«Вести рахунок було доволі просто: ми пересилали один одному дискети, а я був Охоронцем Офіційного екземпляра, — таким чином, я точно знаю, що написав трохи понад дві третини роману. Але ми телефонували один одному принаймні раз на день. Якщо під час спільного мозкового штурму у вас виникла ідея, то кому вона належить? Якщо один з вас за пів години телефонної розмови напише дві тисячі слів, то що відбулося насправді? Більшу частину роману написав я, тому що:
(згадує Террі Пратчетт)
1. Так склалося. Ніл працював над новими номерами коміксу «Пісочний чоловік», а я міг на деякий час відкласти «Дискосвіт» вбік.
2. Хтось один мав бути редактором — щоб складати докупи, доповнювати і скорочувати, — і, як сказано вище, ми згодилися, що редактором буду я. Якби ми писали графічний роман, а не звичайний, це крісло зайняв би Ніл.
3. Я — егоїст і вирішив написати усі найкращі частини, доки Ніл до них не дістався…»
Прошу дуже звикнути до моїх гучних рефлексій про Ніла Ґеймана, а от про Террі Пратчетта поговорімо. Один з найпопулярніших британських письменників, автор гумористичних романів у жанрі фентезі. Найбільш відомий за серією книг про Дискосвіт, яка налічує понад 40 творів, перший з яких (Колір магії) було видано 1983 року. Але! Найбільше мене здивував факт, що Террі був посвячений королевою в лицарі за заслуги перед літературою, хоча він стверджував, що його найбільша заслуга перед літературою — це уникати будь-яких писань.
Тож як ви можете зрозуміти, що ці два неймовірні чоловіки, генії у світі фентезі, створили рай у сільській місцевості десь в Англії. Англійці, що ж з них взяти (ги-ги, особливо їх “толерантне” ставлення до американців, на кшталт “Примітка для американців та інших прибульців”). Очевидно, Ґейман і Пратчетт часто додавали виноски (буквально зараз це роблю я, авторка цієї статті) до розділів один одного, чудове розуміння того, як їхні стилі та гумор змішалися – показують їх у найкращому вигляді. Божевільно вважати, але наскільки розумною та дурною є ця книга!
Ось так завжди: однієї миті світ лежить біля твоїх ніг, а в наступну тобі підкидають Армаггедон.
Террі Пратчетт, Ніл Ґейман «Добрі передвісники»
Варто сказати, що саме ця книга (та й серіал, до нього повернемося згодом) «Добрі передвісники» – це перш за все історія дитини, яка стараннями Раю і Пекла, а також згідно з Незбагненним Задумом Бога, є Ворогом Роду Людського, Вбивцею Королів, Янголом Безодні, Великим Звіром, на ймення Дракон, Князем Цього Світу, Батьком Облуди, Сатанинським Поріддям та Владикою Пітьми (фууух, надіюсь нічого не забула).
Адам на здивуванню Всесвіту є звичайним 11 річним хлопчиком, який має друзів з якими безтурботно проводить своє літо. А ще в Адама є собака (на жаль, не пес Патрон, але з приколом). Безумовно робота Зла така, що Незбагненному Задуму суджено здійснитися, і сили Адама, диявола молодшого, зростають. Тож внутрішній світ хлопця буде вічно боротися і час від часу буде повертатися до свого справжнього, людського, дитячого і такого безтурботного:
“Всі ходять навколо, вживаючи всіх китів, вугілля, нафту, озон, тропічні ліси і таке інше, і нам нічого не залишиться. Нам варто було б летіти на Марс і таке інше, замість того, щоб сидіти в темряві й мокрих, коли повітря розливається далеко…”
(с) Адам Янг “Добрі передвісники”
Це ідеальний приклад справжнього англійського гумору — гострого, винахідливого, злегка колючого, істинно витонченого, дуже справедливого та насиченого всілякими формами комічного: від простої смішинки до відкритої сатири, від гострої іронії до розкішної самоіронії та сарказму. І тут, у цій витонченій грі, немає місця гніву або ненависті, але вона пройнята (чуєте) живою вірою та надією на (світле) майбутнє. І звісно, ви взяли вже недільну місцеву газетку?
От я вам стовідсотково кажу, що за все стрьомне відповідав саме Ніл Ґейман, бо людинка вміє і може (хто читав хоч трохи його чтива, то відразу відрізнить у книзі “Добрі передвісники”, хто є хто, омайн, я ще й згадала за “Доктора Хто”, йой, забагато who…) А ось за частину пов’язану із жанром фентезі (фентезі із гумором, хорошим гумором) треба віддати належне Террі Пратчетту. Його книги продовжують читати і любити мільйони людей у всьому світі.
Ця доросла казочка про щось дійсно філософське та мудре, ви мусите віддати належне двом геніям, вони б дуже хотіли, щоб ви поринули із головою у цю історію, де є добро і зло, і воно таке, якесь не таке стереотипне як вам здається, а чого лише вартує фінал! Десь в одній статті побачила одне влучне речення і воно, трясця, сюди дуже підійде: “Фінал книги водночас і дуже пратчеттівський, і сильно ґейманівський”.
Серіал “Добрі передвісники” – це віртуальний пам’ятник творчості для Террі Пратчетта від Ніла Ґеймана
Все почалося із Тік Току… Саме з едітів (міленіали, зараз поясню, то відево від фанатів пов’язані з улюбленими персонажами та моментами під якусь класну музичку). Кроулі та Азірафаель — це неймовірний тандем який закохує з першої хвилини серіалу, до речі, над яким працював сам Ніл Ґейман і контролював весь процес зйомок (що не дивно, адже більшість фанатів погоджуються, що 1 сезон передвісників знятий ідеально по сюжету книги й не відходить від її канонів).
І знаєте, що?! Розмови Азірафаела та Кроулі, їхні спостереження після шести тисяч років на Землі, розкривають ці теми з обох сторін. У результаті ангел і демон приходять до висновку: люди можуть проявляти більше добра, ніж могло б уявити навіть Небо. Навіть найгірше серце має іскру добра, і навіть найдобріша людина може зіграти не дуже хорошу роль. Суть у тому, що для кращого розуміння людської сутності важливо усвідомити: більшість перемог і трагедій відбуваються через те, що люди — люди, а не через їхню природжену добрість чи злість.
Вікіпедія пише, що 31 травня 2019 року відбулася прем’єра шестисерійного мінісеріалу з Девідом Теннантом та Майклом Шином (я ще раз скажу це, і ви мені нічого не зробите — вони котики :3) у головних ролях (виробництва Amazon Prime та BBC). Пізніше цього ж року окремою книгою вийшов сценарій під назвою «Добрі передвісники. Досить ґрунтовні й доволі вичерпні пророцтва Агнеси Оглашенної, відьми». Дія роману відбувається наприкінці 1980-х, мінісеріалу — у 2018 році.
Спеціально для вас, моїх любих читачів, витягну із кишені цікавий факт! Ще у 2002 планувалося створення фільму “Добрі передвісники”, у якому роль Кроулі хотіли віддати Джонні Деппу, але щось пішло не так і створили мінісеріал (чесно, я хеппі). Не тікайте, тут мені хлопчики-горобчики ще один факт принесли! Азірафаїл має колекцію Біблій з помилками. Деякі з цих книг дійсно існують, а деякі існують тільки у всесвіті “Добрих Передвісників”.
Шановне товариство, хочеться сказати вам величезне дякую, що дійшли до цього моменту читання (ви дійсно прожили зі мною цей огляд, бо писала від душі, як то кажуть), а також, я впевнена, що ця добра історія залишиться у вашому серденьку точно! Можливо хтось із вас нарешті віднайде якусь правильну сторону?
