Серіальні Хранителі без Хранителів – рецензія серіалу «Титани»
Напевне дивна назва для рецензії… Ви 100% подумали або про те, чому я взагалі так її назвав, або про майбутній серіал, котрий, до речі, вже у розробці. Насправді я мав на увазі стилістику. Яскраво-приглушені тони світлокорекції – вичерпний опис стилістики серіалу «Титани». Взагалі, не скажу, що це завжди добре. Знаєте, зараз чомусь всі (і кіновиробники і глядачі) гадають, що коли продукт виглядає, ніби знімався в болоті похмурого дня – то він сприймається таким серйозним і зловісним… Це не завжди так. Але в окремих випадках це працює. І яскравими прикладами таких вдалих рішень я можу назвати «Хранителів» Снайдера та цей серіал. Але, як я зрозумів, роздуми про подібні речі – останнє, що ви хочете читати в подібних статтях. Тому мені здалось, що моя справа – змусити тих, хто із якоїсь причини не подивився «Титанів» – якнайшвидше надолужити втрачене.
Почати варто із Джоффа Джонса. Це такий лисуватий дядько, котрий значиться як сценаристом, так і виконавчим продюсером серіалу. Справа в тому, що Джофф – сценарист коміксів. Та й не прохідний, а дуже навіть відомий. Можливо ви щось читали від нього (Ultimate X-Men?), а можливо це й не важливо. Варто лише сказати, що основну частину кар’єри він провів в DC Comics. А ще він володар різноманітних нагород, одна із котрих за комікс Teen Titans. Ну ви вже зрозуміли, до чого я веду? Джофф Джонс не цурається своїх робіт. Тому я сміливо можу сказати, що «Титани» – екранізація одноіменних коміксів. До того ж, до біса близька до першоджерела екранізація. І я зовсім не про повторювання сцен на картинках.
Найкращі супергеройські фільми 2018
Що я маю на увазі? Сьогодні з’явилась якась дивна тенденція нахвалювати серіали CW так, ніби вони викликають у глядачів незрозумілий естетичний екстаз чи то від історії, чи то від того, що там цілий всесвіт «як в коміксах»… Ніби справа у цьому. Так от, допоки всі «кайфують» від мильного CW-бу, DC Universe, залучившись допомогою іменитого сценариста, випустили саме те, чого чекали фанати, котрі отримували задоволення від всіляких «Флешів». Серіал «Титани» – це не насмішлива, не дурна екранізація коміксу, котра, втім, передає дух оригінальних коміксів. «Титани» – не приземлена історія, де ні в кого немає здібностей. Тут вам і демони і прибульці знайдуться… І при цьому серіал не виглядає смішно. Це все ще похмура історія, але в сетингу коміксової супергероїки.
Перше, що примагнічуватиме ваш погляд – персонажі. Рельєфні, цікаві, яскраві… Іноді яскраві в своїй похмурості. І, нехай, дехто іноді вас дратуватиме, це, знову ж, завдяки тому, що ніхто не ідеальний. Мені здається, що протагоністи серіалу наділені трохи гіперболізованими, але звичайними для людей проблемами. Задайте собі кілька питань перед переглядом. Ким ви хочете стати, коли станете дорослими? Ви вже дорослі? А чи тим ви займаєтесь, чим завжди хотіли? І чи справді знаєте, чого хочете від життя? Дивні питання… Може й знаєте. Але на всяк випадок, задайте собі ці питання. Відповідати на них вам не обов’язково. Але, можливо, під цією невеличкою призмою зрозуміти проблематику певних персонажів буде трохи легше.
Втім, є моменти, котрі зовсім вибивають ґрунт з під ніг, показуючи зовсім інші грані супергероїки. Просто бійки та банальні історії? Ніякі не “Хранителі”… Так, не вони. Але якщо ви не додивились хоча б до 9 серії – ви ще нічого не порівнювали. Іноді тут бійки відходять далеко на задній план показуючи, що ці герої без своїх масок не менш цікаві, ніж в них.
Ех… Тут я зазвичай починаю писати про сюжет чи оцінювати спецефекти… Не цього разу. Скажу лише, що сюжет не обмежується рамками «один сезон – один сюжет» чи «один суперник на серію». Нічого подібного. Ну і… Спецефекти іноді хороші, іноді не дуже, бойові сцени іноді шедевральні – іноді не дуже. Вирішуйте на свій смак. Не найцікавіша частина будь чиєї розповіді про враження від перегляду… Напевне.
Знаєте, зазвичай я хочу писати рецензії лише на ті речі, котрі мені сподобались. І слово «рецензія» тут часто просто номінальне. Радше це порада переглянути. Можливо – не найкраще рішення, втім я дуже хотів би, аби ви оцінили цей серіал. Це як довжелезна подорож сторінками сучасного (зі всіма проблемами та перевагами) коміксу, із легкою ностальгією за глянцевими «журнальчиками» із початку нульових – і все це зістрибує зі сторінок на ваш екран. Не ідеально, втім до болю приємно. Я вирішив пробачити DC Universe навіть найжирніші їхні помилки для першого разу. В решті-решт, на фоні закриття серіалів Netflix та все більшого захоплення серіалами CW (боже, хто їх стільки дивиться?) я побачив гідний продукт, котрим хочу насолодитись і наступного року.
