Серіальні Хранителі без Хранителів – рецензія серіалу «Титани»

Напевне дивна назва для рецензії… Ви 100% подумали або про те, чому я взагалі так її назвав, або про майбутній серіал, котрий, до речі, вже у розробці. Насправді я мав на увазі стилістику. Яскраво-приглушені тони світлокорекції – вичерпний опис стилістики серіалу «Титани». Взагалі, не скажу, що це завжди добре. Знаєте, зараз чомусь всі (і кіновиробники і глядачі) гадають, що коли продукт виглядає, ніби знімався в болоті похмурого дня – то він сприймається таким серйозним і зловісним… Це не завжди так. Але в окремих випадках це працює. І яскравими прикладами таких вдалих рішень я можу назвати «Хранителів» Снайдера та цей серіал.

Почати варто із Джоффа Джонса. Це такий лисуватий дядько, котрий значиться як сценаристом, так і виконавчим продюсером серіалу. Справа в тому, що Джофф – сценарист коміксів. Та й не прохідний, а дуже навіть відомий. Можливо ви щось читали від нього (Ultimate X-Men?), а можливо це й не важливо. Варто лише сказати, що основну частину кар’єри він провів в DC Comics. А ще він володар різноманітних нагород, одна із котрих за комікс Teen Titans. Ну ви вже зрозуміли, до чого я веду? Джофф Джонс не цурається своїх робіт.
Що я маю на увазі? Сьогодні з’явилась якась дивна тенденція нахвалювати серіали CW так, ніби вони викликають у глядачів незрозумілий естетичний екстаз чи то від історії, чи то від того, що там цілий всесвіт «як в коміксах»… Ніби справа у цьому. Так от, допоки всі «кайфують» від мильного CW-бу, DC Universe, залучившись допомогою іменитого сценариста, випустили саме те, чого чекали фанати, котрі отримували задоволення від всіляких «Флешів». Серіал «Титани» - це не насмішлива, не дурна екранізація коміксу, котра, втім, передає дух оригінальних коміксів. «Титани» - не приземлена історія, де ні в кого немає здібностей. Тут вам і демони і прибульці знайдуться… І при цьому серіал не виглядає смішно. Це все ще похмура історія, але в сетингу коміксової супергероїки.

Перше, що примагнічуватиме ваш погляд – персонажі. Рельєфні, цікаві, яскраві… Іноді яскраві в своїй похмурості.
Втім, є моменти, котрі зовсім вибивають ґрунт з під ніг, показуючи зовсім інші грані супергероїки. Просто бійки та банальні історії? Ніякі не "Хранителі"... Так, не вони. Але якщо ви не додивились хоча б до 9 серії - ви ще нічого не порівнювали. Іноді тут бійки відходять далеко на задній план показуючи, що ці герої без своїх масок не менш цікаві, ніж в них.
Ех… Тут я зазвичай починаю писати про сюжет чи оцінювати спецефекти… Не цього разу. Скажу лише, що сюжет не обмежується рамками «один сезон – один сюжет» чи «один суперник на серію». Нічого подібного. Ну і… Спецефекти іноді хороші, іноді не дуже, бойові сцени іноді шедевральні – іноді не дуже. Вирішуйте на свій смак. Не найцікавіша частина будь чиєї розповіді про враження від перегляду… Напевне.

Знаєте, зазвичай я хочу писати рецензії лише на ті речі, котрі мені сподобались. І слово «рецензія» тут часто просто номінальне. Радше це порада переглянути. Можливо – не найкраще рішення, втім я дуже хотів би, аби ви оцінили цей серіал. Це як довжелезна подорож сторінками сучасного (зі всіма проблемами та перевагами) коміксу, із легкою ностальгією за глянцевими «журнальчиками» із початку нульових – і все це зістрибує зі сторінок на ваш екран. Не ідеально, втім до болю приємно. Я вирішив пробачити DC Universe навіть найжирніші їхні помилки для першого разу. В решті-решт, на фоні закриття серіалів Netflix та все більшого захоплення серіалами CW (боже, хто їх стільки дивиться?) я побачив гідний продукт, котрим хочу насолодитись і наступного року.
br> br>Автор: Сергій Мельник br> br>