День, коли магія повернулась – рецензія фільму “Месники: Війна Нескінченності”
26 квітня 2018 року на широких екранах України з’явився фільм «Месники: Війна Нескінченності». І аби зрозуміти, що із себе представляє цей фільм, варто зайти здалеку. Я мушу зізнатись в тому, що я запланував частину цієї рецензії задовго до виходу фільму під назвою «День, коли магія зникла». Ні, я не задумував «завчасно негативної рецензії», більше того – я дуже люблю говорити про кіно комікси позитивно. Я хотів розповісти про те, наскільки магічно-неймовірною здавалась ідея, що ми побачимо стрічки, котрі ми побачили. І наскільки зараз рутинною справою здається прем’єра чергового кіно коміксу. Вийшовши з кінотеатру, я зрозумів, що хочу написати рецензію про зовсім інше. І все ж залишу для вас той текст, що я набрав тиждень тому, як вступну частину статті.
Коли я ще ходив в школу і читав комікси, верхівкою кінематографічної еквілібристики кіно коміксів МАРВЕЛ були Люди Ікс та Людина Павук. Ці фільми здавались неймовірними за всіма параметрами і нічого більш казкового ніхто не чекав. До 2008-го року я прочитав «Громадянську Війну», через котру в мене склалась певна неприязнь до Тоні Старка, але коли вийшов фільм – не піти на нього було для мене божевіллям. Тоді ж нам пообіцяли Капітана Америку у 2009 році. А тоді перенесли на 2010. Тоді на 2011. А тоді… Як би там не було, Кепа ми отримали. Але сама новина була для мене чимось фантастичним. В царині фільмів МАРВЕЛ панувала магія, а вершиною чарівництва став фільм «Месники». Я отримав безліч емоцій котрі не міг вгамувати, переступивши поріг кінотеатру. Але коли емоції вгамувались, магія зникла.
Якщо раніше фільм про Капітана здавався вершиною мрій комікс-фана, то тепер все стало можливим. В будь якому випадку, склалось таке враження. І враження не підвело. Далі нас чекали «Людина Мураха», «Доктор Стрендж» та «Чорна Пантера». Якби ви спитали мене десять років тому, чи вийдуть подібні фільми – я б твердо відпові що «НІ». Тоді це було неможливим. Із кожним цим фільмом кінокомікси здавались все більш рутинними, чимось, що розуміється саме по собі. Окрім «Вартових Галактики», але тут інша історія, це ще одна стрічка, що зруйнувала магію…
І ось, ми дочекались «Війни Нескінченності». Стрічка, що стане апофеозом всіх очікувань. Стрічка, що стане тим, чим стали для кожного фаната перші «Месники» у 2012-му. Мені нарешті здалось, що я трохи втомився від кінокоміксів. Втомився тому, що чекав цього дуже довго. І чекав я не у вакуумі, а споглядаючи на тонну інших, хороших, та втім вже майже рутинних стрічок кіновсесвіту. Саме тому «Ліга» сприймалась мною так позитивно. Але, що ж ми подивились сьогодні в кінотеатрі?
Надалі я вирішив зупинитись і писати текст, вже опісля виходу з кінозалу. І не дарма, бо велика частина моєї роботи просто пропала б у небутті, а тепер я принаймні можу показати вам свої думки, що панували в голові до того, як я забронював квитки. Тож я повторю запитання, аби самому дати на нього відповідь: то ж що ми подивились сьогодні у кінотеатрі?
«Месники: Війна Нескінченності» – це неймовірно шикарне кіно. Як і серіал «Джессіка Джонс» це своєрідний експеримент для студії. Навіть попри те, що знаєте котрих персонажів чекають майбутні фільми, їхня смерть зможе зачепити вас. Я не збираюсь спойлерити, хто загине у фільмі. Тут я пораджу вам сходити самим і… Знаєте, фільм зможе вас здивувати.
Що особливо важливо, смерть кожного персонажа відчувається із певним болем в серці. Аби не спойлерити, скажу, що в більшій мірі загинуть ті персонажі, чиєї смерті ви зовсім не очікували. Виживуть ті, про чиї смерті кричали всі блогери та любителі спекулювати на дану тему. Але головне не це. Головне – це реакція інших персонажів. Ви переживатимете важкі втрати разом із ними.
Весь фільм – це маніфестація головного антагоніста. Якщо після перегляду ви задумаєтесь, то зрозумієте, що не дізнались майже нічого нового про старих героїв. Втім, Титан Танос тут гратиме всіма можливими барвами. Весь хронометраж фільму нам розкриватимуть його історію, в котрій лежить загадка його мотивацій. І тут я дуже хочу провести кілька аналогій, котрі дозволяю собі у вільних розмовах із близькими людьми, котрі розділяють мої захоплення.
Танос у фільмі «Месники: Війна Нескінченності» чимось схожий із Ніганом із «Ходячих Мерців». Він не хоче захопити світ. Він хоче його врятувати. І на це в нього є вагомі причини. Це ще один хороший лиходій Marvel. Але на противагу Локі, котрий керується егоїстичними мотивами, але в котрому є добро тож в результаті він чинить правильно, Танос – зовсім інший вид «антигероя». Хто такий взагалі «антигерой»?
Антигерой – це персонаж, котрий позбавлений популярних героїчних рис, але займає ключову роль в сюжеті. Антигерой – це не синонім антагоніста. Тож як Танос може бути антигероєм, якщо він є антагоністом фільму? Танос – це персонаж, котрий переслідує, в принципі, позитивні цілі, але от його методи жорстокі до неможливості. Тож він, в принципі, позбавлений всіх героїчних рис. Подивившись «Війну Нескінченності» ви зможете його зрозуміти, але це розуміння постійно контрастуватиме із його вчинками. Окрім того Танос справді займає ключову роль в сюжеті.
«Месники: Війна Нескінченності» – це стрічка про дві речі. Перша – це захист каменів нескінченності нашими героями. Друга – це полювання Таноса за цими каменями. Тож наш антагоніст сам по собі отримує приблизно стільки ж часу на екрані, скільки всі наші герої разом взяті.
Насправді, називати антигероєм кожного антагоніста, у кого є благі наміри – не надто розумний крок з мого боку. Але я дозволю собі такий ризик.
Сюжет фільму неймовірно простий, але брати Руссо змогли зробити ту річ, котру варто робити із кожною стрічкою в котрій «сюжет неймовірно простий». Вони зробили «Війну Нескінченності» неймовірно напруженою. Кожен момент сповнений тремтіння. А ще, що важливо, знаєте, у таких фільмах є моменти, де ви точно знаєте, чим закінчиться сцена, але напруга, що присутня в самій сцені, не дає вам розслабитись? Руссо роблять все те ж. От тільки у «Війні Нескінченності» ці сцени закінчуватимуться часто зовсім не так, як ви очікуєте. Вся «Війна Нескінченності» – це одна велика і, водночас, дуже невеличка пригода. Дуже небезпечна пригода, де загинути може будь який персонаж. Але пам’ятайте, що кожного разу у вашому серці жеврітиме надія, що порятунок десь близько. У кількох випадках ви жорстоко помилятиметесь.
Знаєте, іноді я забуваю, що пишу рецензії на супергероїку та кінокомікси. Мені завжди хочеться сказати більше, ніж потрібно. Це одна з причин, чому я вирішив змінити формат рецензій на той, котрий представив вам в статті про другий сезон “Джессіки Джонс”. Саме такий формат більше підходить для рецензії фільму «Месники: Війна Нескінченності». Думаєте, варто говорити, що тут чудові спец-ефекти? Що це чудовий атракціон? Що актори шикарно зіграли свої ролі? Я був впевнений, що магія зникла із кіновсесвіту Marvel. Точніше, зникала поступово із кожним малоймовірним раніше фільмом. Я був впевнений, що цей фільм, задовільнивши всі мої очікування у всіх позитивних сенсах, забере цю магію остаточно те невідворотно. Але «Війна Нескінченності» подарувала мені іскру. Магія повернулась, але зовсім в іншому вигляді.
Я не даремно написав вище, що «Війна Нескінченності» – певний експеримент. У чому він полягає? В кінці фільму нам дали те, чого ніхто не чекав. Є такі речі в передбаченнях різноманітних блогерів, котрі ті обходять стороною чи згадують дуже обережно. Справа в тому, що всі ми давно змирились із стандартною системою повісті подібних фільмів. Ніхто не вірить, що колись сюжетові дозволять закрутитись так, аби рішення не було простим. Аби однієї фінальної битви було недостатньо. Всі ми звикли до того, що сценаристи – несміливі лінюхи, котрим важко наважитись і добре подумати над вирішенням тої проблеми, котру вони щойно придумали на папері. І «Війна Нескінченності»… стала виключенням. Навіть враховуючи, що я тепер знаю, про що буде наступний фільм, я навіть гадки не маю, як наші герої будуть розв’язувати ту проблему, що зародилась у фіналі картини. І справа не у відкритій кінцівці. Справа в тому, що «Війна Нескінченності» – це експеримент, для котрого потрібні колосальні зусилля зі всіх боків. «Війна Нескінченності» мала змусити глядача сидіти із відкритим ротом, пожирати кожну хвилину екранного часу і бажати більшого. І знаєте що? Зі мною їм цей трюк провернути вдалось. Чи вийде провернути його із вами? Купіть квиток і дізнайтесь.
